Кожен автомобіль благородної британської марки заслуговує на окрему розповідь, але ми постаралися виділити головне — і вирішили розповісти про машини і людей, від яких у різний час залежала доля Aston Martin.
Компанія Aston Martin була заснована на базі компанії Bamford & Martin Ltd. Лайонела Мартіна та Роберта Бемфорда, яка спеціалізувалася на продажах автомобілів Singer, а також на обслуговуванні машин GWK та Calthorpe.
Мартін, крім іншого, любив поганяти на своєму особистому Singer 10 – він постійно модифікував його і в якийсь момент доріс до ідеї випуску власних автомобілів. Перша машина під ім’ям Coal Scuttle (ще під маркою Bamford & Martin) з’явилася 1913 року. В її основі лежало шасі Isotta Fraschini, а двигун був доробленим півторалітровим Covenrty-Simplex потужністю 70 кінських сил.
87,6 секунди – рекорд підйому на пагорб Aston Hill, встановлений у 1904 році на 1200-метровій конфігурації траси.
З цією машиною Мартін досить успішно виступав у змаганнях з підйому на пагорб біля містечка Астон Хілтон, обганяючи автомобілі Stutz та Bentley. Звідси Лайонела і з’явилася ідея називати власні машини ім’ям Aston Martin. однойменна компанія була заснована у 1913 році. На жаль, перша світова війна завадила налагодити виробництво, і серійні «Астони» з’явилися лише 1923 року.
Сер Девід Браун був власником інжинірингової компанії David Brown Engineering Limited, яка спеціалізувалася на виготовленні шестерень та трансмісій. Заснована в 1860, до 1921 фірма стала найбільшим виробником черв’ячних передач у світі. Крім того, вона мала спільні підприємства, що випускали трактори, трансмісії для танків, приводи для збройових систем і навіть двигуни для військових кораблів.
Коні та літаки
Девід Браун був не лише добрим бізнесменом — він захоплювався стрибками, гонками на автомобілях та мотоциклах, і навіть пілотував літак
Після війни, в 1947 році Браун придбав бідну компанію Aston Martin за досить скромну суму в двадцять з половиною тисяч фунтів. А одразу після цього і фірму Lagonda, за 52 з половиною тисячі. Компанії відразу були об’єднані, і для Aston Martin настав золотий вік.
Саме під дахом компанії David Brown Engineering фірма Aston Martin почала випускати свої легендарні автомобілі серії DB (названі так на честь нового власника), розкішні седани Lagonda, які конкурували з Bentley та Rolls-Royce і стала по-справжньому успішною в автоспорті. “Ера Брауна” тривала до 1972 року – до того моменту фінансові справи автомобільної компанії стали кошмарними, обсяг випуску скоротився до декількох десятків машин на рік, і Девід Браун не залишалося нічого, крім як продати Aston Martin. За символічні 100 фунтів стерлінгів. Наступні 15 років британська марка переходила з руки в руки, доки не була придбана концерном Ford.
У 2007 році справи концерну Ford, тодішнього власника Aston Martin, йшли геть погано. «Блакитний овал» не міг тягнути за собою цілий оберемок дочірніх брендів, і тому вирішив позбутися частини збиткових активів. Тут наспів Девід Річардс, власник легендарної інжинірингової компанії Prodrive.
Містер Спорт
Девід Річардс – фігура, відома не лише в автобізнесі. У різний час він керував командами Формули-1 BAR та Benetton, а також будував гоночні машини для кільцевих гонок та ралійні боліди для заводських колективів Subaru та MINI
За допомогою одного американського та двох кувейтських інвесторів (своїх грошей компанія не платила) Prodrive викупила суттєву частку акцій «Астона» — концерну Ford залишилася лише невелика частина акцій і зобов’язання продовжувати випускати двигуни Aston Martin на своєму заводі в Кельні. Сама компанія була реструктурована: зокрема, у 2008 році під звільнення потрапила майже третина персоналу.
Відразу після операції «Астон» з Річардсом на чолі почав активну експансію на нові ринки — до Китаю та Близького Сходу. Активно Aston Martin зайнявся автоспортом, встигнувши взяти участь у Ле-Мані. У результаті компанія вийшла на рівень чотирьох тисяч автомобілів на рік, що для виробника дорогих спортивних автомобілів було досить пристойним показником.
Кіногерой романів Яна Флемінга любив автомобілі Aston Martin, і саме він зробив їх по-справжньому відомими за межами Великобританії. Його першим “Астоном” було купе DB5 у картині “Голдфінгер” – і воно стало найвідомішою його машиною. Пізніше DB5 також зіграв у шести епізодах бондіани: “Золоте око”, “Завтра не помре ніколи”, “Казино Рояль”, “Координати Скайфолл”, “Спектр” та “Не час помирати”.
Не лише «Астон»
У трьох книгах Яна Флемінга Джеймс Бонд їздить автомобілями ще однієї легендарної британської марки — Bentley
Крім Aston Martin DB5, у різні роки Бонд водив класичний DBS («На службі Її Величності»), V8 Vantage Volante («Іскри з очей»), V12 Vanquish («Помри, але не зараз»), а також DBS V12 (« Казино Рояль», «Квант милосердя»). А оригінальний «шпигунський» DB5 із картини «Голдфінгер» з усіма його високотехнологічними причиндалами було продано у 2010 році за 4,6 мільйона доларів.
А тепер автомобілі
Тріумфальний: Aston Martin DBR1/2
Прототипи Aston Martin брали участь у Ле-Мані протягом майже чверті століття, проте перемагали в «абсолюті» лише один раз — 1959 року. Тріумфатором став спідстер DBR1/2 з рядним шестициліндровим мотором та п’ятиступінчастою механічною коробкою передач виробництва David Brown Engineering Limited. При робочому об’ємі в три літри двигун розвивав 254 кінські сили, а споряджена маса автомобіля становила лише 800 кілограмів.
У тому році Aston Martin DBR1/2, пілотований Роєм Сальвадорі та особисто Керроллом Шелбі, зміг обійти Ferrari. Другим фінішував ще один Aston Martin – DBR1/4, з відставанням у 25 кіл. 2012 року Астон-тріумфатор був виставлений на продаж — його купили за 32 мільйони доларів!
Ненадійний: Aston Martin Lagonda
За задумом тодішнього власника “Астона”, фірми David Brown, під ім’ям Aston Martin Lagonda мали випускатися розкішні швидкісні седани. Перша Lagonda «Ери Брауна» була випущена в 1974 році і була… чотиридверною версією купе Aston Martin DBS. Таких машин зібрали лише сім штук. Однак незабаром компанія представила величезний футуристичний седан Lagonda Series 2 – один з найнезвичайніших і найнадійніших «Астонів» в історії марки.
Автомобіль мав приголомшливий дизайн з фарами, що піднімаються, і неймовірно технологічний інтер’єр. Кажуть, що розробка електроніки для Lagonda Series 2 обійшлася вчетверо дорожче, ніж створення решти всіх вузлів машини! Панель приладів, дисплеї, органи управління — все, що інженери змогли зробити електронним, вони зробили електронним.
Але в цьому і була проблема: така передова електроніка в 1976 році була дуже дорогою і ненадійною, а в поєднанні з англійською якістю збірки вона стала справжнім нічним кошмаром власників.
Не стала Lagonda і особливо швидкою. Двигун V8 об’ємом 5,3 літра розвивав значні 284 кінські сили, але через стародавній тридіапазонний “автомат” Chrysler Torqueflite динаміку не можна було назвати видатною – для розгону до сотні “Лагонді” потрібно 8,8 секунди. Тим не менш, Lagonda не стала повним провалом: за 14 років виробництва було продано 645 автомобілів, які коштували дорожче, ніж Ferrari та Maserati, лише трохи поступаючись за ціною розкішним Bentley та Rolls-Royce. До ідеї розкішного седана під назвою Lagonda марка повернеться лише 2014 року.
Гарний: Aston Martin DB5
Кузов Aston Martin DB5 розробляли італійці із колись знаменитого туринського ательє Carrozzeria Touring Superleggera. Не дивно, що він вийшов такий гарний! І зрозуміло, чому саме DB5 став першим і одним з автомобілів Джеймса Бонда, що найбільш запам’ятовуються.
При цьому Aston Martin DB5 не був чистим спортивним автомобілем: швидше, це було дуже «оспортивлене» купе класу люкс. Під його капотом розташовувався чотирилітровий рядний шестициліндровий двигун, який розвивав 286 кінських сил – з таким мотором і механічною коробкою передач чотиримісний автомобіль міг розганятися до 233 кілометрів на годину. Пізніше була випущена модифікація DB5 Vantage з потужнішим 315-сильним двигуном.
Невдалий: Aston Martin Virage
У 80-х роках Aston Martin перебував у жалюгідному стані: через низьку якість автомобілів продаж відчутно просів, а бюджету на розробку та модернізацію виробництва у компанії фактично не було. Саме в цей час з’явився один із найневдаліших автомобілів марки за всю її історію – Virage.
Конструктивно Aston Martin Virage багато в чому схожий з седаном Lagonda зразка 1976 року: він оснащувався стародавнім V8, форсованим до 335 сил, задньою підвіскою де Діон та іншими пережитками минулого. Virage досить бадьоро розганявся (за 6,5 секунди до сотні), але з керованістю у нього були великі проблеми.
Як і з дизайном: фари Aston Martin запозичив у Audi 200, а задні ліхтарі – у Volkswagen Scirocco, внаслідок чого постраждала і елегантність, і впізнаваність. Але головною бідою була якість та ремонтопридатність. Virage коштував фантастичні на ті часи гроші — близько 220 тисяч доларів — проте вже дво- та трирічні екземпляри з мінімальним пробігом продавалися за жалюгідні 35–50 тисяч.
Пізні модифікації Virage, втім, стали відчутно кращими: можна було замовити 500-сильний двигун V8 6.3, шестиступінчасту механічну коробку ZF замість крайслерівського «автомата», модифіковану підвіску та ефективні гальма з дисками діаметром 362 міліметри.
Рятівник: Aston Martin DB7
На початку 90-х Aston Martin був скоріше мертвий, ніж живий. Рятівним для фірми став перший по-справжньому сучасний автомобіль DB7. Його було створено вже за участю нового власника, компанії Ford. Він класно їхав та сексуально виглядав. Він був сучасним і за мірками Aston Martin дуже надійним.
Крім того, базова версія з рядним шестициліндровим двигуном об’ємом 3,2 літра і механічним наддувом (340 кінських сил, 489 Нм) коштувала цілком осудних грошей. Крім неї, була доступна модифікація з 420-сильним V12 об’ємом 5,9 літра, а також маса спецверсій: GT, GTA, Vantage…
Результат не забарився. Вже 1995 року компанія продала рекордні собі 700 автомобілів. А всього за 10 років було зроблено близько семи тисяч DB7, доки на зміну йому не прийшов ще більш успішний DB9.
Страшний: Aston Martin Lagonda Concept
Кілька років тому Aston Martin не зміг залишитися осторонь повальної моди на випуск ексклюзивних седанів та кросоверів. Спершу він представив чотиридверне псевдокупе Rapide, а потім заявив про плани відродження бренду Lagonda. І виставив на автосалоні у Женеві концептуальний кросовер під цією маркою. Величезний позашляховий седан (!) Вийшов жирним і потворним, але був піднесений, як люкс-автомобіль майбутнього. Але кому хочеться дожити до такого майбутнього?
До речі, седан Rapide на ринку теж провалився: попит на нього був майже вдвічі нижчим за заплановані дві тисячі машин на рік, і виробництво довелося перенести з Австрії назад до Великобританії.
Плани з виробництва нової «Лагонди»-кросовера у компанії, як і раніше, залишалися: серійну машину чекали в 2016 році. Ходили навіть чутки, що вона буде побудована на шасі Mercedes-Benz GL та оснащена шестилітровим V12. Як видно з сьогоднішнього дня, Aston Martin DBX пішов зовсім іншим шляхом. І навіть краще.
Суперечливий: Aston Martin Cygnet
Ні, вони не збожеволіли! Aston Martin Cygnet, створений із банального хетчбека Toyota iQ, – це не спроба випускати під знаменитим брендом абсолютно все, від моторолерів до зубних щіток. Cygnet – це зразок англійського гумору та плювок в обличчя екологам.
Оснащений скромним бензиновим мотором об’ємом 1,33 літра (98 кінських сил) Cygnet був потрібен марці Aston Martin з однієї-єдиної причини: щоб середній викид CO2 за модельним рядом укладався у певні норми, які почали діяти в Європі з 2012 року та в США. 2013 року.
Оскільки модельний ряд Aston Martin складається виключно з потужних автомобілів (на той момент викиди CO2 у моделі V8 Vantage, наприклад, становили 328 г/км, а Vanquish — 335 г/км), то наявність у ньому Cygnet з його жалюгідними 110 г/ км суттєво зменшувало «середню температуру по лікарні» — адже при розрахунку середнього показника за викидами обсяг випуску кожної моделі не приймається до уваги!
І не важливо, що Cygnet, який дорожчий за «Тойоту» в два з лишком рази, ніхто не купує. Якщо завдяки йому ще існує марка Aston Martin, то нехай він буде!
Концептуальний: Aston Martin Bulldog
Незважаючи на те, що Aston Martin Bulldog був створений в одному-єдиному екземплярі, називати його концептом неправильно: спочатку цей суперкар планували випустити обмеженим тиражем в 25 машин – просто не вийшло. А ексклюзивний Bulldog був сертифікований для доріг загального користування та їздив ними! І навіть було продано за неймовірні на той час 130 тисяч фунтів стерлінгів.
Автомобіль висотою всього 1,1 метра в клиноподібному стилі оснащувався дверима типу «крило чайки», цифровою панеллю приладів і телевізором в центральній консолі.
Під капотом розташовувався V8 об’ємом 5,3 літри з двома турбінами потужністю під 700 кінських сил. Розрахункова швидкість «Бульдогу» становила 381 кілометр на годину, але насправді було зафіксовано 307 кілометрів на годину. Що, втім, також дуже багато. Адже на подвір’ї стояв 1979!