Polestar: “заряджена” “двійка”
Дочірній бренд Volvo, Polestar представив “заряджену” топ-версію свого електричного ліфтбека 2 – BST Edition 270. За основу взято повнопривідний Polestar 2 Long Range Performance із заводським тюнінг-пакетом форсування – віддача двох електромоторів підвищена з 408 к.с. та 660 Нм до 476 к.с. та 680 Нм. Батарея залишилася стандартною – на 78 кВт∙год.
Головні доопрацювання торкнулися шасі. У підвісці встановлені регульовані амортизатори Ohlins із виносними резервуарами, жорсткість пружин збільшена, а дорожній просвіт зменшений на 25 мм. Гальма Brembo з чотирипоршневими механізмами – з опційного пакету Performance. Полегшені диски діаметром 21 дюйм взяті у дрібносерійного купе Polestar 1, шини – Pirelli P Zero.
Зовні Polestar 2 BST Edition 270 відрізняється від стандартних ліфтбеків пластиковим обважуванням у колір кузова (зазвичай він чорний) та чорними корпусами дзеркал. Гальмівні супорти, амортизатори та ремені безпеки мають золотистий колір, як і передбачено у пакеті Performance.
Поки що це дрібносерійна спецверсія: цифра 270 у назві означає тираж. Продавати такі «двійки» будуть у Європі, Північній Америці та Китаї. Постачання розпочнеться у четвертому кварталі.
AMG One: нарешті серійний
Перший зразок гіперкара Mercedes-AMG Project One був показаний у 2017 році, коли підрозділ AMG відзначав 50-річний ювілей. Було заявлено, що товарні машини з’являться за півтора роки. Але серійний Mercedes-AMG One дебютував лише зараз – вже на 55-річчя AMG.
Каменем спотикання стали технології Формули-1, адже AMG One замислювався як адаптований для доріг загального користування болід королівських перегонів. Саме адаптація і стала головним болем інженерів. Над цим більше чотирьох років билися як в основному підрозділі AMG, так і в англійській дочірній фірмі Mercedes-AMG High Performance Powertrains.
Середньомоторне купе оснащене гібридною силовою установкою, головний компонент якої – турбомотор V6 об’ємом лише 1.6 літра від формульного боліду Mercedes W07 Hybrid зразка 2016 року. У нього навіть збережено пневматичний привід клапанів та шестерний привід ГРМ, а максимальний тиск наддуву – аж 3,5 бара. Хоча доробок із прицілом на повсякденне застосування чимало: нові колінвал та поршні, перероблена електроніка, система комбінованого впорскування, а заправляти машину можна звичайним бензином АІ-98. Відсікання зсунуто з формульних 15 тисяч до 11 тисяч об/хв, хоча і це помірна величина для дорожньої машини.
Головний пункт адаптації: розробники спромоглися втиснути гоночний двигун в еконорми Євро-6. Для цього довелося встановити чотири металеві каталізатори, два керамічні і ще два фільтри твердих частинок. Щоб вивести їх на робочу температуру, передбачено чотири електропідігрівачі загальною потужністю 16 кВт. І тільки після прогріву системи нейтралізації електроніка дозволить запустити бензиновий двигун. Втішає, що для цього потрібно лише натиснути кнопку, адже запуск двигуна у боліда Формули-1 – цілий обряд за допомогою кількох механіків.
1.6-літровий двигун видає 574 к.с. Але, як і у «Формулі-1», на ньому змонтовано два електродвигуни. Перший має 122 л.с. та «підкручує» крильчатку турбокомпресора, розвиваючи до 100 тисяч об/хв (система MGU-H). А другий встановлений на колінвалі мотора, що видає 163 к.с. та допомагає обертати колеса (MGU-K). При гальмуванні обидва двигуни переходять у режим рекуперації, виробляючи електроенергію. Коробка передач – оригінальний 7-швидкісний “робот” з одним керамічним зчепленням та гідравлічним приводом перемикання передач (спочатку планувалася 8-ступінчаста коробка). У нього ж вбудований задній диференціал, що самоблокується. Пікова потужність на задніх колесах – 737 к.с. Але, на відміну від болідів “Формули-1”, ще два електромотори встановлені на передній осі. Кожен розвиває 163 к.с., розкручується до 50 тисяч об/хв, має індивідуальний контролер і через редуктор наводить своє колесо – так реалізовано управління вектором тяги. Пікова потужність гібридної силової установки – 1063 к.с., хоча досягається вона лише з повністю зарядженими акумуляторами. При цьому розробники обіцяють, що відгук силового агрегату на натискання акселератора навіть гостріший, ніж у атмосферного двигуна V8.
Два блоки акумуляторів встановлені у підлозі за передньою віссю. Їх ємність – всього 8,4 кВт∙год, але вони працюють з напругою 800 вольт, мають дуже високий рівень енергообміну та рідинну систему терморегуляції. Передбачено можливість заряджання від розетки, хоча є лише зарядник змінного струму на 3,7 кВт. Максимальна дальність ходу в електричному режимі – 18 км, але цього достатньо для прогріву нейтралізаторів для запуску ДВЗ.
Купе довжиною 4756 мм побудоване навколо вуглепластикового монокока, причому несучу функцію виконує ще й бензиновий мотор з коробкою передач: як і на болідах «Формули-1», важелі задньої підвіски кріпляться на картри. Сама п’ятиважільна підвіска виконана за класичною для гоночних машин схемою push-rod: амортизатори закріплені на корпусі та з’єднані з важелями підвіски штангами, що штовхають. Амортизатори регульовані – для проїздів «лежачих поліцейських» можна тимчасово підняти носа машини. Важелі підвіски алюмінієві, а не вуглепластикові, як у «Формулі-1», а пружний елемент – циліндрична пружина, тоді як у «королівській формулі» використовуються торсіони. Гальма – вуглець-керамічні. Диски – з магнієвого сплаву, з кріпленням центральною гайкою.
Дорожній гіперкар оснащений АБС, протибуксівною системою з дев’ятьма режимами роботи та системою стабілізації, хоча її можна перевести в толерантний режим Sport Handling або зовсім відключити. У їздової електроніки теж є кілька пресетів, і якщо не брати до уваги чисто електричний, то найбільш спокійний режим називається Race Safe. Далі за ступенем екстремальності йдуть налаштування Race, Race Plus і Strat 2. У двох останніх підвіска опускає кузов і задіяні елементи активної аеродинаміки: висувний передній спліттер, зябра для відведення повітря з передніх колісних арок, підйомне антикрило ззаду і окрема висувна секція. робочої поверхні. Є три аеродинамічні режими – дорожній Highway, спортивний Track і найзліший Race DRS (Drag Reduction System). Розробники запевняють, що оперення починає генерувати додаткову притискну силу вже на швидкості 50 км/год.
Підйомні двері відкривають двомісний кокпіт із широким використанням вуглепластику. Ложементи водія та пасажира інтегровані в панелі кузова, хоча спинки у серійної машини отримали налаштування кута нахилу. Підібрати оптимальну посадку можна за допомогою регулювання кермової колонки та педального вузла. Перед водієм – два налаштовані десятидюймові дисплеї, і ще один екран розташований під стелею на місці звичного дзеркала: на нього виводиться картинка з камери заднього виду. З атрибутів комфорту – електричні склопідйомники та кондиціонер.
Після необхідної адаптації та доведення купе вийшло важче за очікуване: 1695 кг у спорядженому стані, хоча спочатку говорили про 1300 кг. Тому і динаміка виявилася дещо скромнішою за заплановану. Час розгону до «сотні» – 2,9 секунди, до 200 км/год – 7 секунд (п’ять років тому обіцяли «менше за шість секунд»), а 300 км/год гіперкар набирає за 15,6 секунди. Максимальна швидкість – 352 км/год.
Товарні машини почнуть передавати клієнтам цього року: весь тираж із 275 екземплярів було викуплено ще п’ять років тому. Причому заявок надійшло вчетверо більше, але збільшувати обсяг випуску не стали. Ціна Mercedes-AMG One була оголошена ще в 2017 році: 2,7 млн. євро, але зараз уточнень не було.